Історія школи

Історія освіти села Завадка

Історія освіти села Завадка сягає в глибину століть. Село розташоване за 18 км. від районного центра Калуш і за 50 км. від обласного. Впродовж села тече невеличка річка Болохівка , яка впадає в притоку Дністра р. Сівка. Село потопає в зелені садів і верболозів.

Перша згадка про село припадає на 1698р. Багато бачило рідне село страждань і радості за час свого існування . Приходилося його жителям бути під владою багатьох гнобителів, пережити і наругу, і свавілля панщини, охоплення і окатоличення українського населення з боку Польщі. Та любов до своєї землі, до свого українського не зломили дух односельчан.

У 20-их роках минулого століття почався освітній процес у Західних областях України. Українські діти шкільного віку дуже слабо залучалися до навчання . Сьогодні старожили с.Завадка згадують старе приміщення школи, в якому навчалися діти і жила сім’я вчителів Сосновських. Дружина п. Сосновська Ядвіга, дочки Марися і Тося навчали дітей письму, читанню, були уроки релігії на польській мові ,які проводив священик Рудавський. За переказами односельців людина надзвичайно жорстока . Умови навчання були тяжкі. Приміщення опалювалося за рахунок самих учнів. По кілька полін дров кожного дня учні приносили до школи і його опалювали.

У 30-их роках 1 і 2 клас вчився в приміщенні старої школи , а третій клас вчився за річкою в газди. Діти як і всі голодували.

1941 року почалася Велика Вітчизняна війна. Тяжкі випробування випали на долю населення Прикарпаття . Сім’я директора школи Сосновського виїхала в Польщу. Це дружина і дві дочки . Сосновський залишився сам. На горищі школи він переховував євреїв, яких переслідували і знищували окупанти . За доносами у 1943 році Сосновський загинув. У липні 1944 року Західна Україна була визволена від німецьких загарбників . З великим и труднощами населення почало повертатися до мирного життя.

Сьогодні ми маємо дані , що у 40-их післявоєнних роках школа носила назву Завадецька неповно середня школа (семирічка) Станіславської області Войнилівського р-ну.

У 1944-1945 навчальному році держава оголосила загальний всеобуч дітей шкільного віку в школі навчалося 266 учнів

І клас- 89 учнів;

ІІ клас- 69 учнів;

ІІІ клас-45 учнів;

ІV клас – 31 учень;

V клас – 32 учнів;

VІ і VІІ класу ще не було.

Уже у 1945-46 навчальному році в школі навчалося 324 учні

І клас – 126 учнів;

ІІ клас – 43 учні;

ІІІ клас – 59 учнів;

ІV клас – 52 учнів;

V клас – 30 учнів;

VІ клас – 14 учнів;

VІІ класу ще не було.

Стояла звітність про І-Х класи і повторювалася та сама цифра що за І-VІ – 324 учні.

У 1946-47 навчальному році директор школи Бучок Степан Дмитрович був по спеціальності вчитель І-ІV класів . Це була людина принципова, вимоглива , навіть жорстока.

Звітував про роботу школи так:

І. Здійснення Закону про загальне обов’язкове навчання в школі :

Дітей по мережі повинно було бути 310. Відвідувало школу протягом чверті 294, 16 учнів по всій школі не відвідувало школу. 8 учнів школи не відвідували школу через хворобу, а 8 учнів через нестачу одежі та взуття.

Кількість учнів по школі 1-а клас по списку 32, відвідувало школу 31 учень. 1-б клас – по списку 36, відвідувало школу -34 учні, 2 –а клас – по списку 44 учні, 2-б клас – по списку 51 учень , відвідувало школу 46 учнів , 3 клас – по списку 51 учень, відвідувало школу 47 учнів,

4 клас - по списку 28 учнів, відвідувало школу 24 учні, 5 клас – по списку 32 учні, відвідувало школу 32учні.

ІІ. У другому розділі звітності Степан Дмитрович звітує про виконання навчальних програм . В І,ІІ,ІІІ класах програма навчальна виконана повністю. В ІV класі з історії не довиконано 4 години , з решти предметів виконано повністю. В V класі з історії не виконано 3 години , з решти предметів виконано повністю.

ІІІ. У третьому розділі звітності приділяється значна увага підвищенню ідейно – політичного та фахового рівня вчителів.

Вчителі працювали над Історією ВКП(б) , опрацювали Постанову ЦК про журнали ’’Звезда’’ та ’’Ленінград’’ та націоналістичні перекручення з історії та літератури. Опрацьовували п’ятирічний план та відповіді товариша Сталіна кореспондентам і всякі статті з газет. Всі вчителі були оформлені за заочне навчання . Також читали методичну літературу в газеті ’’ Радянська освіта’’ та з підручників . Вивчали вчителі повний правопис української мови . Кожного тижня директор школи проводив методичні наради , вчителі обмінювалася досвідом та порадами. В колективі працювали 8 вчителів протягом 1944-47 н.р.

Бучок Степан Дмитрович - директор школи викладав арифметику, геометрію, німецьку мову, історію. Тижневе наванта-ження – 14 годин.

Воронка Емілія Андріївна вчила 1 клас і географію – навантаження 24 години.

Боєчко Меланія Яківна -2 клас тижневе навантаження-24 години.

Бабій Василь Максимович - Фізична підготовка і гурток – навантаження 27 годин.

Волинський Анатолій Євстахович вчив 3 клас навантаження 25 годин.

Почтар Євдокія Олександрівна вчила 2 клас навантаження 24 години.

Прокопенко Марія Іванівна вчила 4-а клас і гурток -навантаження 33 години.

Стельмах Марія Григорівна вчила 4-б клас навантаження 35 годин.

Горбусь Ольга Степанівна вчитель1-4 класів.

Працювали при школі гуртки: географічний, танцювальний, природничий, співочий, рукодільний.

Вчителі підписували пресу ’’ Радянську Україну’’, ’’Прикарпатську правду’’, ’’Правду’’, ’’ Правду України’’, ’’Вперед’’,’’Известия’’.

У 1946-47 н.р. в школі було :

І-их класів-3;

ІІ-их класів – 2;

ІІІ клас – 1;

ІV клас – 1;

V клас – 1;

VІ –VІІ клас – був створений 1 клас з дітей переростків.

Вивчали учні такі предмети – українська мова, українська література, російська мова і література, каліграфія, арифметика, геометрія, природа, географія, історія, іноземна мова, військова підготовка, малювання, співи.

У ці післявоєнні роки вчителі школи взяли на свої плечі тягар відбудови освіти і школи. Для навчання учнів були переобладнані ще два приміщення – це частина житла священика Скоробогатого та житло вивезеної в Сибір Марії Лесик .

Питання освіти дітей ставало чимраз гострішим .Розвиток господарства країни чимраз більше вимагав освічених людей.

Учням сиротам надавалася щомісячна державна допомога у розмірі 50 карбованців .

Держава ставила гостро питання про всеобуч дітей шкільного віку.

З 1953 н.р. колектив школи очолював Медик Михайло Васильович.

В колективі була 14 вчителів. Дисципліна трудова була надзвичайно жорсткою . Черговий вчитель приходив до початку навчання за 30 хв. До початку навчання вчитель фіз. виховання щоденно проводив фіззарядку. Черговий вчитель по школі приймав школу від нічного сторожа . Надзвичайна увага приділялася збереженню шкільного майна та санітарним умовам приміщень , санітарії школяра , їх зовнішньому вигляду. За порушення дисципліни , Правил для учнів оголошували догану. При школі працювала вечірня школа сільської молоді, випускники якої складали десять іспитів. Учні 4-7 класів здавали :

4 клас - 6 екзаменів;

5 клас – 6 екзаменів;

6 клас – 7 екзаменів;

7 клас – 10 екзаменів.

Учень вважався випускником тоді , коли він з усіх предметів крім співів, малювання, фізпідготовки мав оцінки не нижче „3”, а з поведінки „5”.

Якщо учень не мав з поведінки „5” , він одержував довідку про закінчення школи.

З серпня 1952 н.р. директором Завадецької школи була призначена Гаценко Любов Матвіївна, а завпедом школи було призначено вчителя української мови та літератури Охрима Нестора Володимировича .

В цей час зверталася особлива увага на дисципліну праці , гостро стояло питання про збереження життя дітей .

У 1957 н. р. було призначено на посаду директора школи Попадюка Богдана Михайловича . Він очолив колектив із 20 чоловік. Колектив приділяв значну увагу навчанню і вихованню учнів школи. При школі працювали гуртки : літературно – драматичний,

фотографічний, технічного моделювання, співочий, юннатів і

танцювальний. Також була пришкільна ділянка. В господарстві школи були коні.

Із числа учнів була створена піонерська організація, яку очолювала старша піонервожата. Відзначалися державні свята .

Для покращення методичної роботи школи працювали методичні об’єднання . Наказом по школі відзначалися відмінні успіхи у навчанні і поведінці учнів. Цим же наказом такі учні були занесені на шкільну дошку пошани.

На батьківські збори представлялися кращі учнівські зошити , кращі роботи учнів з уроків трудового навчання. Учнівські роботи були премійовані .

Ті діти з села , які на момент призову в ряди армії не мали семирічної освіти , для їх підготовки при школі був створений консультаційний пункт для надання консультацій з таких предметів :

- російської мови та літератури;

- української мови та літератури;

- арифметики;

- фізики;

- географії СРСР.

На протязі певного часу ці юнаки після триразових занять кожного тижня змогли здати екзамени за семирічну школу.

Учні брали участь у районних виставках художньої творчості. Це могли бути малюнки, ескізи та начерки олівцем, фарбами, вугіллям, пером, тушшю ,вишивки ,аплікації, різьба по металу і дереву.

Учні школи обробляли колгоспні поля кукурудзи, льону, буряків і моркви. Дуже серйозна робота проводилась з учнями відносно техніки безпеки.

Завдяки допомозі жителів села розпочала свою діяльність нова двоповерхова школа , фундамент якої був закладений в роки панування Польщі.

З квітня 1960 року семирічні школи стали носити назву восьмирічні . При школі працювали методичні об’єднання , яким керувала вчитель 1-4 класів Майстер Олена Іванівна та методичні комісії : вчителів мови і літератури – кер. Гринів М.С.

вчителів політехнічного циклу – кер. Ганаківський А.Ю.

класних керівників - Попадюк Б.М.

Протягом 1962-63 н.р. в школі навчалося 323 учні .

Педагогічний колектив вів боротьбу з малописьменністю . За Дюгою Оленою Миколаївною була закріплена Ковальчук Н.П. за Мельник О.О. – Валько Г.М. , за Люшней І.І. – Наконечна Н.П.

Через нестачу кваліфікованих педагогічних кадрів вчителями часто ставали студенти – практиканти.

З березня 1968 н.р. директором школи було призначено

Гриніва Миколу Степановича . Протягом його керівництва покращилася робота педколективу, налагодилася дисципліна та оновилася матеріальна база школи.

З січня 1970 н.р на посаду директора школи було призначено Яцкову Людмилу Михайлівну, яка невдовзі залишила посаду в зв’язку з виїздом на інше місце проживання.

Покращення в школах відносно забезпечення учнів підручниками наступає з травня 1971 р., коли почали створюватися у бібліотеках стабільні фонди підручників.

З 15 серпня 1972 н.р. на посаду директора школи був призначений Слезінський Василь Степанович, житель Надвірнянщини. Саме ця людина зуміла згуртувати педагогічний колектив школи , налагодила співпрацю з батьками та вихованцями. Великий дослідник , краєзнавець, історик, патріот , понад усе був закоханий у власну професію. До кінця своїх днів залишився відданим професії вчителя.

Велика кількість учнів змусила проводити навчальні заняття у дві зміни. При школі було відкрито консультпункт районної заочної школи, керівником якої став вчитель української мови та

літератури – Гринів М.С . Великої популярності набуває робота гуртків

( всього дев’ять). Серед них найбільшої популярності набув гурток інтернаціональної дружби, члени якого вели переписку та спілкувалися з своїми ровесниками колишнього СРСР. Значну допомогу школі в цей час надають шефські колективи. Завдяки яким покращилася матеріально технічна база школи . Посильну допомогу школі надавали і учні, які збирали металолом та допомагали колгоспу.

З 31 серпня 1982н.р. школу очолив Бордяківський Анатолій Францович . Виходець із Вінничини впродовж 25 років став незмінним керівником та лідером педагогічного колективу , ініціатором нововведень та творчих починань. Минали роки , покращувалися умови життя народу .

Велика кількість випускників школи здобули вищу і середню спеціальну освіту . Чудовими майстрами педагогічної праці ставали члени колективу школи. Із 22 вчителів школи – 16 є вихідцями з рідного села . Двоє з них Когут О.О. та Пиць В.Й. мають звання старший вчитель . Семеро педагогів є вчителями вищої категорії. Це Манич О.Б, Пристайко Н.Р., Дуриба О.Б., Пиць В.Й., Пиць С.Г., Микитин Н.І.,Когут О.О. Школа має свої педагогічні династії Гринів – Яцків, Лизень –Харуца, Свистун – Лесик, Перейма- Лизень ,Стовбан-Манич.

Багато випускників рідної школи віднайшли свою стежину в житті далеко за межами села. Серед тих, ким гордиться школа можна назвати Водзінського Михайла Олексійовича, який працює на посаді головного технічного інспектора праці Центральної Ради профспілки працівників Нафтогазпрому в місті Києві.

Цюпин Іван Ілліч-генеральний директор ТОВ”Центр сприяння стабілізації економіки ЛТД” м.Київ. Нині кероване Іваном Іллічем підприємство є прикладом успішного розвитку вітчизняного підприємництва.Збудовано і здано в експлуатацію готель”Оболонь”.Також його підприємство брало участь в реконструкції готелю”Україна”.Співпрацює з іноземними фірмами Словенії, Болгарії, Словаччини та Німеччини.

Петрів Василь Іванович .Житель села Степанівка, який був заступником міського голови Калуської міської ради, Петрів Ярослав Іванович-випускник школи .Нині житель м.Києва, керівник „Інтерсім”.

З 2007-2008 н.р. директором школи стала Манич Оксана Богданівна. Життя школи триває. На даний час в школі працює 22 педагогічні працівники.В школі введено посади соціального педагога та практичного психолога. Учнівський колектив школи налічує 190 учнів 1-9 класів. Весь педагогічний та учнівські колективи щиро надіються на завершення будівництва нової школи, яке на превеликий жаль триває уже понад 28 років.

Ось уже більше шести десятків років відсвяткувала школа .

У 2019 році Завадківська загальноосвітня школа І-ІІ ступеня отримала статус ЗАВАДКІВСЬКА ГІМНАЗІЯ

Стоїть вона серед села ошатна, святкова, привітна до гостей та учнів. Дивиться на світ великими , розумними очима – вікнами ніби заглядає кожному в душу. Весела вдень і зажурена вночі , коли холодний морозяний вітер гримить у шибки, хоче увірватися в її душу, та не може.

Школа чекає на учнів . Історія школи продовжується...

Завадківська гімназія

Корисні посилання

Popular Posts

Search This Blog

Archive

Повідомити про порушення

Історія школи

Історія освіти села Завадка

0 comments:

Дописати коментар